відступництво
ВІДСТУ́ПНИЦТВО, а, с.
Відмова від своїх ідеалів, політичних переконань і т. ін.; зрада.
Контакти І. Сірка з П. Дорошенком не означали відступництва кошового отамана від своїх політичних принципів (Ю. Мушкетик);
// Зречення своїх релігійних переконань.
Наливайко згадав навіть і ім'я коваля, який особливо непокоїв панотця Дем'яна своїм загрозливим відступництвом (Іван Ле);
За це карає кожний бог: за відступництво нікого не минає кара (Р. Іваничук);
Її душу терзала провина відступництва (П. Загребельний);
[Волот:] Невже не відаєте: боги не простять вам відступництва, а люд тиверський тим паче (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)