відцурання

ВІДЦУРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відцура́тися.

Забув своє відцурання (Кв.-Осн., II, 1956, 326);

Тепер же, глянувши на цюю другу, маленьку черничку, я аж жахнувся в своїм серці.. — Таке личко, таке ніжне, без малюсінької плямки,, наче білий первоцвіт проліска; ..і — ця чорна одіж, відцурання, забуття, за життя могила! (Григ., Вибр., 1959, 371).

Значення в інших словниках

1. відцурання — відцура́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відцурання — -я, с. Дія за знач. відцуратися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відцурання — ВІДЦУРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. відцура́тися. Забув своє відцурання (Г. Квітка-Основ'яненко); – Таке личко [чернички], таке ніжне, без малюсінької плямки, наче білий первоцвіт проліска; .. і – ця чорна одіж, відцурання, забуття, за життя могила!...  Словник української мови у 20 томах