відчайдушно

ВІДЧАЙДУ́ШНО. Присл. до відчайду́шний.

— Браток, — гукнув [Барабаш] весело й якось одчайдушна, — дай промчу раз — розімнуся після лікарні… (Сміл., Зустрічі, 1936, 8);

Цієї смерті Філька не хотів, тому так одчайдушно закричав він, намагаючись зупинити, повернути назад, врятувати хорошу .людину від загибелі (Шиян, Баланда, 1957, 111);

Одчайдушно бився [Рубанюк], аж поки не впав знесилений на холодну землю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 57).

Значення в інших словниках

1. відчайдушно — відчайду́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. відчайдушно — Присл. до відчайдушний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчайдушно — ВІДЧАЙДУ́ШНО. Присл. до відчайду́шний. – Браток, – гукнув [Барабаш] весело й якось одчайдушно, – дай промчу раз – розімнуся після лікарні... (Л. Смілянський); Я до тебе прийшов із захопленням сина ..  Словник української мови у 20 томах