відчит
ВІ́ДЧИТ, у, ч., зах. Доповідь, лекція.
Відчит мій сподобався, і тепер маю його десь надрукувати (Л. Укр., V, 1956, 282);
Відчит, на який Ви [І. Франко] ласкаво згодились прибути, не може відбутися (Стеф., III, 1954, 247).
Словник української мови (СУМ-11)