відчужити —
відчу́жити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відчужити —
див. відчужувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відчужити —
ВІДЧУ́ЖИТИ див. відчу́жувати.
Словник української мови у 20 томах
відчужити —
ВІДШТО́ВХУВАТИ (своїми вчинками, словами, ставленням до когось робити його чужим, далеким, припиняти дружні, близькі стосунки з ним), ВІДДАЛЯ́ТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, ВІДЧУ́ЖУВАТИ, ВІДПИХА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ рідше. — Док.
Словник синонімів української мови