відчіплювати
ВІДЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЧЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відче́плять; док., перех. Звільняти предмет, який до чогось причеплений або за щось зачеплений чи зачепився.
— Коли дивлюсь, вона одчіплює одну квітку і, піднявши руку, кидає вниз (Н.-Лев., І, 1956, 180);
Завантажену автомашину відчіплюють, а інша автомашина причіплюється до комбайна (Рад. Укр., 23.VIІІ 1951, 3);
Кинулись до греблі, відчепили мірошників човен (Кв.-Осн., II, 1956, 251);
Вагон з попсованою буксою довелося відчепити (Донч., І, 1956, 480).
Словник української мови (СУМ-11)