відчіплюватися
ВІДЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ВІДЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДЧЕПИ́ТИСЯ, еплю́ся, е́пишся; мн. відче́пляться; док.
1. Будучи причепленим до чогось або зачепленим за щось, звільнятися.
Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик — одчепися, мій гаплик (Номис, 1864, № 12535).
2. перен., розм. Переставати надокучати, заважати кому-небудь.
— Відчепіться!.. Чого ви до мене пристали? (Шиян, Гроза.., 1956, 292);
*Образно. Навіть поблизу розпаленої печі сей упертий мороз відчіплявся від нього лише з одного боку (Фр., VII, 1951, 344).
Словник української мови (СУМ-11)