відшаровувати

ВІДШАРО́ВУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Відокремлювати, відділяти один шар від другого; відділяти шар за шаром;

// перен. Відкидати, усувати з ряду явищ ті, які з’явилися пізніше.

Питання про її [української мови] походження вимагає врахування і пізніших явищ, які треба відшарувати, щоб уявити собі те, чим була вона на початку свого існування (Пит. походж. укр. мови, 1956, 120).

2. спец. Заставляти що-небудь осідати, відкладатися шарами.

ВІДШАРО́ВУВАТИ², ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Тручи, старанно вимивати, вичищати що-небудь.

Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Л. Янов., І, 1959, 145).

Значення в інших словниках

1. відшаровувати — відшаро́вувати 1 дієслово недоконаного виду відокремлювати, відділяти відшаро́вувати 2 дієслово недоконаного виду старанно вишивати, вичищати  Орфографічний словник української мови
2. відшаровувати — I -ую, -уєш, недок., відшарувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Відокремлювати, відділяти один шар від одного; відділяти шар за шаром. || перен. Відкидати, усувати з ряду явищ ті, які з'явилися пізніше. 2》 спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відшаровувати — ВІДШАРО́ВУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. Відокремлювати, відділяти один шар від іншого; відділяти шар за шаром. Не треба при вкладенні матеріалу відшаровувати від нього захисну полімерну плівку (з наук.-техн. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. відшаровувати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)...  Словник синонімів української мови