відшаровувати
ВІДШАРО́ВУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Відокремлювати, відділяти один шар від іншого; відділяти шар за шаром.
Не треба при вкладенні матеріалу відшаровувати від нього захисну полімерну плівку (з наук.-техн. літ.);
Довге загоряння зробить Вашу шкіру сухою, змушуючи виробляти все більше жирів і відшаровувати старі клітини шкіри набагато частіше (з наук.-попул. літ.);
З'ясувалося, що від часу і вологи трубопроводи перебувають у такому стані, що з них можна рукою відшарувати заіржавілі нарости (з газ.);
// перен. Відкидати, усувати з ряду явищ ті, які з'явилися пізніше.
Питання про походження української мови вимагає врахування і пізніших явищ, які треба відшарувати, щоб уявити собі те, чим була вона на початку свого існування (з наук. літ.).
ВІДШАРО́ВУВАТИ², ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Тручи, старанно вимивати, вичищати що-небудь.
Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)