візаві

ВІЗАВІ́.

1. присл. Один проти одного; навпроти.

Отак сидів він, візаві з нею (Кач., II, 1958, 228).

2. невідм., ч. і ж. Той, хто перебуває навпроти.

Він заглибився в якісь папери, надавши своєму візаві можливість говорити про що завгодно (Ю. Янов., І, 1958, 543);

*Образно.— Ось мій нинішній візаві, — і він, обернувшися лицем, говорив так, щоб чув його й президент, що йшов зараз за ними (Фр., VII, 1951, 342).

Значення в інших словниках

1. візаві — візаві́ 1 прислівник один проти одного; навпроти незмінювана словникова одиниця візаві́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота той, хто перебуває навпроти  Орфографічний словник української мови
2. візаві — 1》 присл. Один проти одного; навпроти. 2》 невідм., ч. і ж. Той, хто перебуває навпроти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. візаві — Насупроти  Словник чужослів Павло Штепа
4. візаві — ВІЗАВІ́. 1. присл. Один насупроти одного; навпроти. Отак сидів він, візаві з нею (Я. Качура); Дружина Ґонґадзе дивиться уже з-за океану .. Майже щовечора візаві з Україною, усміхається нам через супутник, розповідає новини (Л. Костенко). 2. у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
5. візаві — візаві́ (від франц. vis-a-vis – віч-на-віч) 1. Супротивник; підопічний. 2. Той, хто сидить або стоїть навпроти.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. візаві — НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось), СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.; ВІЗАВІ́ (про людей — один проти одного).  Словник синонімів української мови
7. візаві — Візаві́ (фр.), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)