візаві
ВІЗАВІ́.
1. присл. Один насупроти одного; навпроти.
Отак сидів він, візаві з нею (Я. Качура);
Дружина Ґонґадзе дивиться уже з-за океану .. Майже щовечора візаві з Україною, усміхається нам через супутник, розповідає новини (Л. Костенко).
2. у знач. ім., невідм., ч. і ж. Той, хто сидить або стоїть навпроти.
Він заглибився в якісь папери, надавши своєму візаві можливість говорити про що завгодно (Ю. Яновський);
Я взяв шампанське і під ревнивим поглядом Катрусі налив два келихи. – Ох, як усім цікаво, – сказала моя чарівна візаві (В. Шкляр);
// Супротивник, опонент.
– Ось мій нинішній візаві, – і він, обернувшися лицем, говорив так, щоб чув його й президент, що йшов зараз за ними (І. Франко);
Опонент повинен знайти достатні підстави, щоб довести помилковість аргументів свого візаві (з навч. літ.);
Обама зіграв у гольф зі своїми політичними візаві (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)