візниця

ВІЗНИ́ЦЯ, і, ч., заст. Візник.

Пан звелів коней зупинити.. Візниці грошей дав (Вовчок, І, 1955, 118);

Візниця став настирливіше підганяти коней (Панч, В дорозі, 1959, 109).

Значення в інших словниках

1. візниця — візни́ця іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. візниця — -і, ч., заст. Візник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. візниця — ВІЗНИ́ЦЯ, і, ч., заст. Візник (у 1 знач.). Пан звелів коней зупинити .. Візниці грошей дав (Марко Вовчок); Візниця став настирливіше підганяти коней (П. Панч); – Тпрр! – спинив несподівано візниця коней (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
4. візниця — див. візник  Словник синонімів Вусика
5. візниця — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.  Словник синонімів української мови
6. візниця — Візниця, -ці м. = візник. МУЕ. ІІІ. 114.  Словник української мови Грінченка