Значення в інших словниках
-
візниця —
візни́ця іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
візниця —
-і, ч., заст. Візник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
візниця —
ВІЗНИ́ЦЯ, і, ч., заст. Візник (у 1 знач.). Пан звелів коней зупинити .. Візниці грошей дав (Марко Вовчок); Візниця став настирливіше підганяти коней (П. Панч); – Тпрр! – спинив несподівано візниця коней (Л. Яновська).
Словник української мови у 20 томах
-
візниця —
ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.
Словник синонімів української мови
-
візниця —
ВІЗНИ́ЦЯ, і, ч., заст. Візник. Пан звелів коней зупинити.. Візниці грошей дав (Вовчок, І, 1955, 118); Візниця став настирливіше підганяти коней (Панч, В дорозі, 1959, 109).
Словник української мови в 11 томах
-
візниця —
Візниця, -ці м. = візник. МУЕ. ІІІ. 114.
Словник української мови Грінченка