візниця
ВІЗНИ́ЦЯ, і, ч., заст.
Візник (у 1 знач.).
Пан звелів коней зупинити .. Візниці грошей дав (Марко Вовчок);
Візниця став настирливіше підганяти коней (П. Панч);
– Тпрр! – спинив несподівано візниця коней (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)