візниченко
ВІЗНИЧЕ́НКО, а, ч.
Син візника.
Разом з візником на фурі їхав і малий візниченко (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)ВІЗНИЧЕ́НКО, а, ч.
Син візника.
Разом з візником на фурі їхав і малий візниченко (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)