віконце

ВІКО́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2.

Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч., І, 1951, 254);

Кисілевський-Таран, простягаючи руку з асигнацією у віконце каси, мало не впав (Автом., В. Кошик, 1954, 275).

Значення в інших словниках

1. віконце — віко́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віконце — -я, с. Зменш.-пестл. до вікно 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віконце — ВІКО́НЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2, 6. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Шевченко); Попід лісом млин подався у ставочок, Через воду перекинувся місточок.  Словник української мови у 20 томах
4. віконце — віконце футб. вид удару (ст): Прекрасно боронив горішні стріли і т.зв. “віконця”, клясично розтягаючись в повітрі, наче струна (Керницький)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. віконце — Віко́нце, -ко́нця, -ко́нцю, на -ко́нці; віко́нця, -ко́нець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. віконце — Віконце, -ця, -е ум. отъ вікно.  Словник української мови Грінченка