Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
віконце —
віко́нце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
віконце —
ВІКО́НЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2, 6. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Шевченко); Попід лісом млин подався у ставочок, Через воду перекинувся місточок.
Словник української мови у 20 томах
віконце —
віконце футб. вид удару (ст): Прекрасно боронив горішні стріли і т.зв. “віконця”, клясично розтягаючись в повітрі, наче струна (Керницький)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
віконце —
Віко́нце, -ко́нця, -ко́нцю, на -ко́нці; віко́нця, -ко́нець
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
віконце —
ВІКО́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч., І, 1951, 254); Кисілевський-Таран, простягаючи руку з асигнацією у віконце каси, мало не впав (Автом., В. Кошик, 1954, 275).
Словник української мови в 11 томах
віконце —
Віконце, -ця, -е ум. отъ вікно.
Словник української мови Грінченка