віконце

ВІКО́НЦЕ, я, с.

1. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2, 6.

Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Шевченко);

Попід лісом млин подався у ставочок, Через воду перекинувся місточок. Наші ниви золотіють так, як сонце; Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце (Я. Щоголів);

* Образно. Віки мовчать. Душа б'є на сполох. Порожніх слів намножилась лушпа. І тільки час від часу археолог якесь віконце в правду прокопа (Л. Костенко).

2. Зменш. до вікно́ 1, 2, 4, 6.

Вибравши із замурованого підвального віконця цеглину, люди почули кроки солдатів, постріли і голоси (М. Бажан);

Кисілевський-Таран, простягаючи руку з асигнацією у віконце каси, мало не впав (П. Автомонов);

Я мусив знати, чи збереглася фреска, .. мені необхідно було прошкрябувати невеликі віконця наугад на всій площині стіни (Р. Федорів);

Слід посунути засувку в нижній частині дискети таким чином, щоб утворилося відкрите віконце (з наук.-техн. літ.);

Вказавши на екрані дисплея потрібний вибір, досить двічі постукати по віконцю, і комп'ютер зрозуміє повідомлення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. віконце — віко́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віконце — -я, с. Зменш.-пестл. до вікно 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віконце — віконце футб. вид удару (ст): Прекрасно боронив горішні стріли і т.зв. “віконця”, клясично розтягаючись в повітрі, наче струна (Керницький)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. віконце — Віко́нце, -ко́нця, -ко́нцю, на -ко́нці; віко́нця, -ко́нець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. віконце — ВІКО́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч., І, 1951, 254); Кисілевський-Таран, простягаючи руку з асигнацією у віконце каси, мало не впав (Автом., В. Кошик, 1954, 275).  Словник української мови в 11 томах
6. віконце — Віконце, -ця, -е ум. отъ вікно.  Словник української мови Грінченка