віно
ВІ́НО, а, с.
1. Плата за наречену в деяких давньоруських племенах.
В інших [племенах] дружину викупали за "віно", тобто за плату (Іст. СРСР, І, 1956, 34).
2. заст. Посаг.
[Хома:] Скажи, яке ти віно даси за своєю дочкою? (К.-Карий, II, 1960, 191);
Щоб віддати Кулику за хазяйського сина, батько готував добре віно, — важку скриню і шматок поля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 16).
Словник української мови (СУМ-11)