вірнопідданий
ВІРНОПІ́ДДАНИЙ, а, е, заст. Вірний монархові.
Ясна річ, що без держави,.. без вірнопідданого населення, сказать, трохи ніби не так уже й весело [королю] (Вишня, І, 1956, 448);
// у знач. ім. вірнопі́дданий, ного, ч.; вірнопі́ддана, ної, ж. Про людину, яка вірно служить монархові.
Словник української мови (СУМ-11)