вірнопідданий
ВІРНОПІ́ДДАНИЙ, а, е.
Вірний монархові, режиму.
Ясна річ, що без держави, .. без вірнопідданого населення, сказать, трохи ніби не так уже й весело [королю] (Остап Вишня);
Чалий стає вірнопідданим Речі Посполитої поміщиком (Г. Колісник);
22 липня 1687 року в таборі над невеличкою річкою Коломаком вірнопіддана козацька старшина арештувала гетьмана, передала Голіцину (з наук. літ.);
// у знач. ім. вірнопі́дданий, ного, ч.; вірнопі́ддана, ної, ж. Людина, яка вірно служить монархові, режиму.
Піди поясни цьому вірнопідданому, що не знає, хто в нього король, – та хіба він збагне, цей Гриць! (І. Багряний);
Як справжній вірнопідданий Стефан допомагав зійти на престол одному султанові за іншим, визнаючи зверхність кожного з них і дотримуючись клятви (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)