вірнопідданець
ВІРНОПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч., рідко.
Те саме, що вірнопі́дданий.
Чого мені? Вірнопідданець, плету життя з повільних діб. Богдан Хмельницький, хуторянець, домодержавець, власник дібр (Л. Костенко);
У своїх “Віршах” Касіян Сакович, виступаючи як вірнопідданець польської корони, закликає козаків зберігати вірність королю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)