віровчення

ВІРОВЧЕ́ННЯ, я, с., заст. Виклад основних положень якоїсь релігії.

Широке коло питань порушили автори ряду статей, де йдеться про походження та соціальну суть різних релігійних віровчень (Наука.., 5, 1958, 59).

Значення в інших словниках

1. віровчення — віровче́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віровчення — [в’іроўчен':а] -н':а, р. мн. -ен'  Орфоепічний словник української мови
3. віровчення — -я, с., заст. Виклад основних положень якоїсь релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віровчення — ВІРОВЧЕ́ННЯ, я, с. Основні положення певної релігії. Я вважаю себе християнином, але, на мою думку, не гріх цікавитись іншими віровченнями (М. Руденко); Якесь нове віровчення, не таке, як на інших островах. Зла релігія (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. віровчення — ВІ́РА (визнання існування Бога; те або інше релігійне вчення); ВІРОСПОВІДА́ННЯ, РЕЛІ́ГІЯ, ВІ́РУВАННЯ, ВІРОВИЗНА́ННЯ рідше; ВІРОВЧЕ́ННЯ (основні положення якоїсь релігії). Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову (Т.  Словник синонімів української мови