віртуоз
ВІРТУО́З, а, ч. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва.
Арсен згадав свою першу гру перед професором, тут, на цьому ж самому місці. Звідси почався його славний шлях віртуоза (Дмит., Розлука, 1957, 260);
Характерно, що багато композиторів XVIII ст. самі були віртуозами-скрипалями (Укр. муз. спадщ., 1940, 16);
// чого. Людина, що досягла найвищого ступеня майстерності в якійсь справі.
Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (Собко, Біле полум’я, 1952, 246);
Трактористові, що провадив міжрядний обробіток, треба бути віртуозом своєї справи, щоб провести трактор, як по струні (Минко, Ясні зорі, 1951, 84).
Словник української мови (СУМ-11)