віртуоз
ВІРТУО́З, а, ч.
Виконавець гри на музичних інструментах, який досконало володіє технікою свого мистецтва.
Зіверт прекрасно грає на скрипці, він просто віртуоз (Б. Антоненко-Давидович);
Арсен згадав свою першу гру перед професором, тут, на цьому ж самому місці. Звідси почався його славний шлях віртуоза (Л. Дмитерко);
Характерно, що багато композиторів XVIII ст. самі були віртуозами-скрипалями (з наук. літ.);
Ігнатій Падеревський (1860–1941), славетний піаніст, віртуоз, композитор, після Першої світової війни мав великі політичні амбіції (з наук.-попул. літ.);
// чого. Людина, що досягла найвищого ступеня майстерності в якійсь справі.
Трактористові, що провадив міжрядний обробіток, треба бути віртуозом своєї справи, щоб провести трактор, як по струні (В. Минко);
Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко);
Майстер виключний [надзвичайний]. Ювелір. Віртуоз. Я його ще з дитинства знаю. Жили поряд... (В. Нестайко);
Може, тут треба шукати не замовників, а змовників? Може, за всім цим заліг хтось неназваний, поза підозрою, майстер мокрих справ, віртуоз провокацій (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)