віскряк
ВІСКРЯ́К, а, ч., діал.
1. вульг. Шмаркля.
Витерти віскряки під носом.
2. лайл. Шмаркач.
[Xрапко:] Молодець… Віскряк, а не молодець! (Мирний, V, 1955, 40);
[Гордій:] Я піду втоплюсь!.. (Почина ревти).. [Полікарп Іванович:] Ах ти віскряк!.. Да як у тебе язик повернувся таке вимовити (Кроп., IV, 1959, 332).
Словник української мови (СУМ-11)