вісон
ВІСО́Н, у, ч., заст. Тонка коштовна тканина у вбранні царів, жерців і т. ін.
Готичний присмерк, еллінську блакить, Легенд біблійних мідь, вісон і злато — Все можемо на полотні віддати Чи на папір слухняний перелить (Рильський, І, 1960, 246);
*Образно. Єрусалим Розкинувсь гордо перед ним, Сіяє в золотім вісоні Ізраїльський архієрей! (Шевч., II, 1953, 321).
Словник української мови (СУМ-11)