вітрище
ВІТРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до ві́тер.
Вітрище непомірний Здіймав до неба хвилю навісну (Воронько, Славен мир, 1950, 7).
Словник української мови (СУМ-11)ВІТРИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до ві́тер.
Вітрище непомірний Здіймав до неба хвилю навісну (Воронько, Славен мир, 1950, 7).
Словник української мови (СУМ-11)