вічевий

ВІЧЕ́ВИЙ, а, е, заст. Прикм. до ві́че.

А рівночасно з ослабленням тих зв’язків [між громадами] мусив іти й упадок вічевих, вільних порядків у самих громадах (Фр., VI, 1951, 39).

Значення в інших словниках

1. вічевий — віче́вий прикметник іст.  Орфографічний словник української мови
2. вічевий — -а, -е і вічовий, -а, -е. Прикм. до віче.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вічевий — ВІЧЕ́ВИЙ див. вічови́й.  Словник української мови у 20 томах