віченьки
ВІ́ЧЕНЬКИ, ньо́к, мн. (одн. ві́ченько, а, с.). Зменш.-пестл. до ві́чі.
Всміхалося [дитятко] рожевими устоньками та блискотіло ясними віченьками (Вовчок, І, 1955, 354);
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (Граб., І, 1959, 52).
Словник української мови (СУМ-11)