1. Словник української мови в 11 томах

вічевий

ВІЧЕ́ВИЙ, а, е, заст. Прикм. до ві́че.

А рівночасно з ослабленням тих зв’язків [між громадами] мусив іти й упадок вічевих, вільних порядків у самих громадах (Фр., VI, 1951, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічевий — віче́вий прикметник іст. Орфографічний словник української мови
  2. вічевий — -а, -е і вічовий, -а, -е. Прикм. до віче. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вічевий — ВІЧЕ́ВИЙ див. вічови́й. Словник української мови у 20 томах