1. Словник української мови в 11 томах

віче

ВІ́ЧЕ, а, с.

1. У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах.

Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Іст. СРСР, І, 1956, 55);

Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (Скл., Святослав, 1959, 444).

2. зах., заст. Масові збори населення; мітинг.

А у Стрию славнім місті Там русинів більш як двісті зібралося на віче (Фр., X, 1954, 128);

Молоденька ся партія хлопська скликувала віча по Мазурщині і радила про справи мужицькі (Стеф., II, 1953, 56);

У 80-х і 90-х роках селянські віча [в Галичині] подекуди набирали характеру загальнонародного протесту проти соціального поневолення (Іст. укр. літ., І, 1954, 500).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віче — ві́че іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віче — Ві́че. Загальні збори громади, товариства, спілки. По зборах буде спілкове віче. Просимо о численну участь (Б., 1907, 65, 3); В неділю, 10. марта с.р., відбуло ся в Глібоці велике передвиборче віче (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. віче — [в’ічеи] -ча, м. (на) -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. віче — -а, с. 1》 У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. 2》 зах., заст. Масові збори населення; мітинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віче — ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в окремих містах. Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (С. Словник української мови у 20 томах
  6. віче — Народні збори у давніх слов'ян і в Київській Русі, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи; спершу скликалися у племінних центрах; на в. збиралася дружина, кн. Універсальний словник-енциклопедія
  7. віче — Ві́че, ві́ча, -чу, -чем, на ві́чі і на ві́чу; ві́ча, віч і ві́чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віче — Віче, -ча с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе. Словник української мови Грінченка