віче
ВІ́ЧЕ, а, с.
1. У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в окремих містах.
Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (С. Скляренко);
У монографії досліджено історію давньоруського віча та рецепцію цього явища в літописах XI–XIII ст. (з наук. літ.);
Князь не міг силою примусити населення йти на війну і цілком залежав од віча (з навч. літ.).
2. Масові збори; мітинг.
А у Стрию славнім місті Там русинів більш як двісті зібралося на віче (І. Франко);
Молоденька ся партія хлопська скликувала віча по Мазурщині і радила про справи мужицькі (В. Стефаник);
Десятого квітня 1917 р. у Києві відбулося віче українських солдатів-фронтовиків, яке ухвалило вимагати від Тимчасового уряду створення української армії, формування в тилу полків, для яких державною мовою була б українська (з наук.-попул. літ.);
У 80-х і 90-х роках XIX ст. селянські віча в Галичині подекуди набирали характеру загальнонародного протесту проти соціального поневолення (з навч. літ.).
3. перен. Обмін думками, поглядами (перев. у письмовій формі).
Тижневик “Слово Просвіти” скликає читацьке віче. Ми хочемо почути з вуст наших читачів ті болючі теми сьогодення, які мають стати провідними на шпальтах нашої газети (з газ.).
Значення в інших словниках
- віче — ві́че іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- віче — Ві́че. Загальні збори громади, товариства, спілки. По зборах буде спілкове віче. Просимо о численну участь (Б., 1907, 65, 3); В неділю, 10. марта с.р., відбуло ся в Глібоці велике передвиборче віче (Б. Українська літературна мова на Буковині
- віче — [в’ічеи] -ча, м. (на) -ч'і Орфоепічний словник української мови
- віче — -а, с. 1》 У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. 2》 зах., заст. Масові збори населення; мітинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віче — Народні збори у давніх слов'ян і в Київській Русі, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи; спершу скликалися у племінних центрах; на в. збиралася дружина, кн. Універсальний словник-енциклопедія
- віче — Ві́че, ві́ча, -чу, -чем, на ві́чі і на ві́чу; ві́ча, віч і ві́чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віче — ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Іст. Словник української мови в 11 томах
- віче — Віче, -ча с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе. Словник української мови Грінченка