1. Українська літературна мова на Буковині

віче

Ві́че. Загальні збори громади, товариства, спілки. По зборах буде спілкове віче. Просимо о численну участь (Б., 1907, 65, 3); В неділю, 10. марта с.р., відбуло ся в Глібоці велике передвиборче віче (Б., 1907, 26, 2); Аби Ви знали, любі читачі, який поступ зробили Гараздівці за сей цілий час, то послухайте, що пише нам наш писатель Іван Діброва про віче, яке було ще за перших часів орґанізациї Гараздівців (Товариш, 1908, 128); Провід Громади постановив скликати до Чернівців віче, щоб заспокоїти широкий загал, який був дуже збентежений банкротством і щоб установити відповідальність за банкротство проф. Смаль-Стоцькому (Галіп, Спомини, ч. 1-2, 168)

// пол. wiec — 1) мітинг, 2) іст. віче, wiecować — брати участь у мітингу, мітингувати, wiecowy — 1) мітинговий, 2) вічовий; порівн. віче — 1) народне зібрання в давній Русі, на якому вирішували найважливіші справи, 2) громадські збори, мітинг у Галичині (СЧС, 90).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віче — ві́че іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віче — [в’ічеи] -ча, м. (на) -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. віче — -а, с. 1》 У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. 2》 зах., заст. Масові збори населення; мітинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віче — ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в окремих містах. Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (С. Словник української мови у 20 томах
  5. віче — Народні збори у давніх слов'ян і в Київській Русі, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи; спершу скликалися у племінних центрах; на в. збиралася дружина, кн. Універсальний словник-енциклопедія
  6. віче — Ві́че, ві́ча, -чу, -чем, на ві́чі і на ві́чу; ві́ча, віч і ві́чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віче — ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Іст. Словник української мови в 11 томах
  8. віче — Віче, -ча с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе. Словник української мови Грінченка