віче

Значення в інших словниках

1. віче — ві́че іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. віче — Ві́че. Загальні збори громади, товариства, спілки. По зборах буде спілкове віче. Просимо о численну участь (Б., 1907, 65, 3); В неділю, 10. марта с.р., відбуло ся в Глібоці велике передвиборче віче (Б. Українська літературна мова на Буковині
3. віче — -а, с. 1》 У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. 2》 зах., заст. Масові збори населення; мітинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віче — ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі – народні збори, що були вищим органом влади в окремих містах. Михайло привіз багаті дари княгині Ользі, мав наказ віча поговорити з нею, нагадати про укладений ряд (С. Словник української мови у 20 томах
5. віче — Народні збори у давніх слов'ян і в Київській Русі, на яких вирішувалися важливі громадські та державні справи; спершу скликалися у племінних центрах; на в. збиралася дружина, кн. Універсальний словник-енциклопедія
6. віче — Ві́че, ві́ча, -чу, -чем, на ві́чі і на ві́чу; ві́ча, віч і ві́чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. віче — ВІ́ЧЕ, а, с. 1. У давній Русі — народні збори, що були вищим органом влади в деяких містах. Він [князь] не міг силою примусити населення йти на війну і.. цілком залежав од віча (Іст. Словник української мови в 11 томах
8. віче — Віче, -ча с. Вѣче, общественное собраніе; въ Галиціи митингъ, народное собраніе. Словник української мови Грінченка