віч-на-віч

ВІЧ-НА́-ВІЧ, присл.

1. Тільки удвох; наодинці з ким-, чим-небудь.

Остався Чіпка з секретарем віч-на-віч (Панас Мирний);

Мати запрошує Лесю в гості. Хотілося сказати про лист віч-на-віч, бо сторонніх людей Лань соромилася (А. Хижняк);

В сінях нікого не було, й розмова лишалася віч-на-віч (І. Білик);

Усвідомлюючи себе віч-на-віч зі світом, людина зрештою здобуває масштаб для порівняння двох основних його складників – сфери культури і сфери неосвоєної природи (з наук. літ.);

* Образно. Я залишався знову один серед чужих людей, віч-на-віч з невідомістю (Ю. Мушкетик);

// Самотою.

Я б при вогні посидів би отак, віч-на-віч розмовляючи з собою (В. Стус).

2. Насупроти.

Товстань кидався, мов тур, і ревів: – Пустіть, бо смерть мені і вам! Перевернув ослін, відсунув стіл, і обидва противники стали віч-на-віч (Б. Лепкий);

Будь щирий, Костю. З собою можна бути щирим. В тобі (саме чогось у тобі) збіглися ці дві сили і стали віч-на-віч. Від тих і від тих (Б. Антоненко-Давидович).

3. Близько, безпосередньо.

Довго стояв на порозі, як найбезталанніша людина, що .. ледве дух перевела, як віч-на-віч зустрінулася із знайомим горем та небезпекою (Марко Вовчок);

Всі дні моєї подорожі я був віч-на-віч із народом (П. Тичина);

Добрині не пощастило в той день чи вночі зустрітися з Іллею. Лише наступного дня .. доля звела їх віч-на-віч на майдані перед Золотими ворітьми (В. Малик).