вішало

ВІ́ШАЛО, а, с.

1. Закріплена на стовпах або підвішена на мотузках чи дротинах тичка для сушіння чого-небудь; жердка.

І де та, Марисю, загортина [верхній жіночий одяг]? — В коморі на вішалі (Сл. Гр.);

Висушену до стандартної вологості махорку знімають з вішал і глиць у вологі дні, щоб не обламувалося листя (Техн. культ., 1956, 346).

2. діал. Вішалка (в 1 знач.).

Коли виходили з зали й він здіймав з вішала свій капелюх, переходила коло нього одна студентка (Коб., III, 1956, 321).

Значення в інших словниках

1. вішало — ві́шало іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вішало — -а, с. 1》 Закріплена на стовпах або підвішена на мотузках чи дротинах тичка для сушіння чого-небудь; жердка. 2》 діал. Вішалка (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вішало — ВІ́ШАЛО, а, с. 1. розм. Закріплена на стовпах або підвішена на мотузках чи дротинах тичка для сушіння чого-небудь; жердка. І де та, Марисю, загортина [верхній жіночий одяг]? – В коморі на вішалі (Сл. Гр.  Словник української мови у 20 томах
4. вішало — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий..  Словник синонімів української мови
5. вішало — Вішало, -да с. Вѣшалка для платья. Вх. Лем. 399. Где ти, Марисю, загортина? — В коморі на вішалі. Гол. IV. 386.  Словник української мови Грінченка