вішалка

ВІ́ШАЛКА, и, ж.

1. Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо.

Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (Трубл., III, 1956, 194).

2. Плічка для вішання одягу.

3. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають.

Значення в інших словниках

1. вішалка — ві́шалка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вішалка — (на одяг) вішадло, жердка  Словник чужослів Павло Штепа
3. вішалка — -и, ж. 1》 Поличка або стояк із кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. 2》 Плічка для вішання одягу. 3》 Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вішалка — ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк із кілочками чи гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів і т. ін. В кухні не було тепер немитого посуду, все було впорядковано, навіть на вішалці висів новенький чепурний фартушок (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. вішалка — И, ж. 1. Кінець. 2. Щось важке, проблематичне.  Словник сучасного українського сленгу
6. вішалка — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий..  Словник синонімів української мови