вішалка —
ві́шалка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вішалка —
-и, ж. 1》 Поличка або стояк із кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. 2》 Плічка для вішання одягу. 3》 Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вішалка —
ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк із кілочками чи гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів і т. ін. В кухні не було тепер немитого посуду, все було впорядковано, навіть на вішалці висів новенький чепурний фартушок (Б.
Словник української мови у 20 томах
вішалка —
И, ж. 1. Кінець. 2. Щось важке, проблематичне.
Словник сучасного українського сленгу
вішалка —
ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий..
Словник синонімів української мови
вішалка —
ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (Трубл., III, 1956, 194). 2. Плічка для вішання одягу. 3. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають.
Словник української мови в 11 томах