вішалка

Значення в інших словниках

1. вішалка — ві́шалка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. вішалка — -и, ж. 1》 Поличка або стояк із кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. 2》 Плічка для вішання одягу. 3》 Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вішалка — ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк із кілочками чи гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів і т. ін. В кухні не було тепер немитого посуду, все було впорядковано, навіть на вішалці висів новенький чепурний фартушок (Б. Словник української мови у 20 томах
4. вішалка — И, ж. 1. Кінець. 2. Щось важке, проблематичне. Словник сучасного українського сленгу
5. вішалка — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. Словник синонімів української мови
6. вішалка — ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (Трубл., III, 1956, 194). 2. Плічка для вішання одягу. 3. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають. Словник української мови в 11 томах