вішалка

ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. повісив на вішалку кожух і сів коло лави на малесенький стільчик (Григорій Тютюнник); Не звертаючи найменшої уваги на Чуйгука, що стояв біля вікна, наче вішак, повідчиняла (Зоня) шухляди (Ірина Вільде); Коли виходили з зали й він здіймав з вішала свій капелюх, переходила коло нього одна студентка (О. Кобилянська); Він почепив на кілок шапку, роздягся й закинув на жердку свиту (М. Коцюбинський); Зайшов у хату, мовчки повісив шапку на ключці, скинув сірячину (А. Головко); Знімає (Галя) капелюшок, ладнає зачіску, чіпляє капелюх на гак (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішалка — ві́шалка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вішалка — (на одяг) вішадло, жердка Словник чужослів Павло Штепа
  3. вішалка — -и, ж. 1》 Поличка або стояк із кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. 2》 Плічка для вішання одягу. 3》 Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вішалка — ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк із кілочками чи гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів і т. ін. В кухні не було тепер немитого посуду, все було впорядковано, навіть на вішалці висів новенький чепурний фартушок (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. вішалка — И, ж. 1. Кінець. 2. Щось важке, проблематичне. Словник сучасного українського сленгу
  6. вішалка — ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (Трубл., III, 1956, 194). 2. Плічка для вішання одягу. 3. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають. Словник української мови в 11 томах