1. Словник української мови у 20 томах

вішалка

ВІ́ШАЛКА, и, ж.

1. Поличка або стояк із кілочками чи гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів і т. ін.

В кухні не було тепер немитого посуду, все було впорядковано, навіть на вішалці висів новенький чепурний фартушок (Б. Антоненко-Давидович);

Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (М. Трублаїні);

Якось Ольга Петрівна виявила, що з вішалки, яка стояла в коридорі, зник старий піджак (М. Олійник).

2. розм. Гардероб, роздягальня.

Театр починається з вішалки.

3. Плічка для вішання одягу.

Дайте мені будь-який предмет – вішалку, наприклад, – і півгодини на роздум, і я зроблю на цю тему цікаву історію (з газ.);

* У порівн. Ольга кивнула і піднялася, обсмикнувши халат, котрий через великий розмір висів на ній, мов на вішалці (А. Кокотюха).

4. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають.

Треба було пришити ґудзика до пальта й зміцнити петлю вішалки – без цього на вулицю хоч не йди (В. Коротич).

5. перен., вульг. Про худу високу жінку.

Леді починає поспішати, щоб розказати, яких незадоволених старих вішалок вона сьогодні бачила і що від них чула (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішалка — ві́шалка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вішалка — (на одяг) вішадло, жердка Словник чужослів Павло Штепа
  3. вішалка — -и, ж. 1》 Поличка або стояк із кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. 2》 Плічка для вішання одягу. 3》 Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вішалка — И, ж. 1. Кінець. 2. Щось важке, проблематичне. Словник сучасного українського сленгу
  5. вішалка — ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий.. Словник синонімів української мови
  6. вішалка — ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (Трубл., III, 1956, 194). 2. Плічка для вішання одягу. 3. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають. Словник української мови в 11 томах