вішальник

Шибеник

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішальник — ві́шальник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вішальник — Ві́шальник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. вішальник — ВІ́ШАЛЬНИК, а, ч. 1. зневажл. Той, хто здійснює репресії, вішав людей. Коли угорські окупанти загарбали Закарпаття, Хорті знав, кого послати туди вішальником (Скл., Карпати, II, 1954, 33). 2. Той, хто повісився або страчений через повішення. Словник української мови в 11 томах
  4. вішальник — ВІ́ШАЛЬНИК, а, ч. 1. зневажл. Той, хто здійснює репресії, вішає людей; кат. Коли угорські окупанти загарбали Закарпаття, Хорті знав, кого послати туди вішальником (С. Скляренко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Словник української мови у 20 томах
  5. вішальник — -а, ч. 1》 зневажл. Той, хто здійснює репресії, вішає людей. 2》 Той, хто повісився або страчений через повішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вішальник — Вішальник, -ка м. Висѣльникъ; повѣсившійся, удавленникъ. Ном. № 3799. Словник української мови Грінченка
  7. вішальник — ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці.. Словник синонімів української мови