1. Словник синонімів української мови

вішальник

ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці.. Бо вже таке право для вішальників (Мирослав Ірчан); Най повішеника ховають (Марко Черемшина); — Коли ви вивезли матір.. та й покинули на великому трахту на розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас (І. Нечуй-Левицький).

КАТ (той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання), КАТЮ́ГА підсил. зневажл.; ВІ́ШАЛЬНИК зневажл. (той, хто вішає людей). А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Т. Шевченко); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядників Єремії (О. Стороженко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішальник — ві́шальник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вішальник — Шибеник Словник чужослів Павло Штепа
  3. вішальник — -а, ч. 1》 зневажл. Той, хто здійснює репресії, вішає людей. 2》 Той, хто повісився або страчений через повішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вішальник — ВІ́ШАЛЬНИК, а, ч. 1. зневажл. Той, хто здійснює репресії, вішає людей; кат. Коли угорські окупанти загарбали Закарпаття, Хорті знав, кого послати туди вішальником (С. Скляренко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Словник української мови у 20 томах
  5. вішальник — Ві́шальник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вішальник — ВІ́ШАЛЬНИК, а, ч. 1. зневажл. Той, хто здійснює репресії, вішав людей. Коли угорські окупанти загарбали Закарпаття, Хорті знав, кого послати туди вішальником (Скл., Карпати, II, 1954, 33). 2. Той, хто повісився або страчений через повішення. Словник української мови в 11 томах
  7. вішальник — Вішальник, -ка м. Висѣльникъ; повѣсившійся, удавленникъ. Ном. № 3799. Словник української мови Грінченка