віщунка

ВІЩУ́НКА, и, ж., заст., поет. Жін. до віщу́н.

[Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно не вгадаєш (Л. Укр., II, 1951, 280);

Хто може вихвалити гідно Дня віщунку, золоту зірницю До схід сонця в пурпуровім блиску? (Фр., XII, 1953, 324).

Значення в інших словниках

1. віщунка — віщу́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. віщунка — -и, заст., поет. Жін. до віщун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віщунка — ВІЩУ́НКА, и, ж. Жін. до віщу́н. [Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш (Леся Українка); Віщунка розкинула карти й наказала не втрачати надії (з газ.  Словник української мови у 20 томах