1. Словник української мови в 11 томах

віщунка

ВІЩУ́НКА, и, ж., заст., поет. Жін. до віщу́н.

[Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно не вгадаєш (Л. Укр., II, 1951, 280);

Хто може вихвалити гідно Дня віщунку, золоту зірницю До схід сонця в пурпуровім блиску? (Фр., XII, 1953, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віщунка — віщу́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. віщунка — -и, заст., поет. Жін. до віщун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віщунка — ВІЩУ́НКА, и, ж. Жін. до віщу́н. [Деїфоб:] Ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш (Леся Українка); Віщунка розкинула карти й наказала не втрачати надії (з газ. Словник української мови у 20 томах