1. Словник української мови в 11 томах

віщун

ВІЩУ́Н, а, ч.

1. заст. Той, хто віщує, пророкує що-небудь.

[Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Л. Укр., II, 1951, 269);

— Не вгадав, не вгадав! Віщуна з тебе не буде! — сміялися хлопці (Чендей, Вітер.., 1958, 270).

2. перен., поет. Ознака, прикмета того, що настане.

Подихнув пустовливий [пустотливий] вітрець, той віщун світання (Коцюб., І, 1955, 125);

Між горами запалювалися блідими смугами віщуни недалекого ранку (Ле, Міжгір’я, 1953, 272).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віщун — віщу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. віщун — Провісник, провидець, пророк, ясновидець, віщівник; ЕВ. ворожбит, чаклун. Словник синонімів Караванського
  3. віщун — -а, ч. 1》 заст. Той, хто віщує, пророкує що-небудь. 2》 перен., поет. Ознака, прикмета того, що настане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віщун — ВІЩУ́Н, а́, ч. 1. Те саме, що віду́н; ясновидець. [Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну [вернуся] живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів?... Словник української мови у 20 томах
  5. віщун — див. домовик; чародій Словник синонімів Вусика
  6. віщун — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
  7. віщун — Віщун, -на м. Вѣщунъ, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Котл. Н. П. 365. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука. Ном. № 291. Словник української мови Грінченка