віщун
ВІЩУ́Н, а́, ч.
1. Те саме, що віду́н; ясновидець.
[Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну [вернуся] живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Леся Українка);
На кийки стоять схилившись Бородаті віщуни І розказують, що буде І з якої сторони (О. Олесь);
Гашта виніс з печери стару, смердючу кістку й кинув собаці: – .. До віщуна піду. Най зніме з мене чари (Н. Королева);
Старий віщун відійшов од жертовника. Він ще раз підніс руки й замугикав, мабуть, молитву (В. Владко).
2. Той або те, що пророкує майбутнє; провісник чого-небудь (змін, подій і т. ін.).
[Терпилиха:] Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює (І. Котляревський);
З .. криком дитини сюди, в терем, і в її [Рогніди] душу вповзала тривога, цей крик був віщуном чогось страшного й непоправного для неї (С. Скляренко);
Невпинним шумом навівало ти [море] поетичні мрії, що їх могли збагнути митці слова – віщуни волі. На твоїх берегах родилися пісні Гомера, Вергілія, Байрона і Шеллі (І. Пільгук);
Забобонний страх учепився в пана старосту, він .. стрельнув у птицю. Та знову, але вже злякано, керкнула, підняла крила, чорним шматком хустини злетіла в небо і розтанула у високості. Кому ти, віщуне, поніс недолю? (М. Стельмах);
– Не вгадав, не вгадав! Віщуна з тебе не буде! – сміялися хлопці (І. Чендей);
Рано-вранці Амурат, вислухавши від меддаха Омара зловісне тлумачення сну, очманів. Та замість стяти віщунові голову, він наказав штурмувати стіни міста і сам кинувся в бій (Р. Іваничук);
Символізм перелітної птиці, уявлення про птаха як магічного віщуна весни, як про носія весняних радощів і щастя взагалі, відбивають старовинне закорінене уявлення (з навч. літ.).
3. перен. Ознака, прикмета того, що настане.
Подихнув пустовливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський);
Процес одягання .. тепер у сущу муку обернувся, бо вранці наявніш, ніж будь-коли, показувалась руїна його білизни, крайнє зужиття черевиків та лихий блиск ліктів на піджаку, віщун майбутньої дірки (В. Підмогильний);
Між горами запалювалися блідими смугами віщуни недалекого ранку (Іван Ле);
Наприкінці XIX ст. у Росії вийшли перші праці, присвячені рослинам – віщунам рудних тіл (з наук.-попул. літ.);
Протягом багатьох років учений спостерігав за акаціями і, аналізуючи їхню поведінку, зумів попередити про 80 землетрусів у Токійському районі та околицях Кіото (з Інтернету).
Значення в інших словниках
- віщун — віщу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- віщун — Провісник, провидець, пророк, ясновидець, віщівник; ЕВ. ворожбит, чаклун. Словник синонімів Караванського
- віщун — -а, ч. 1》 заст. Той, хто віщує, пророкує що-небудь. 2》 перен., поет. Ознака, прикмета того, що настане. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віщун — див. домовик; чародій Словник синонімів Вусика
- віщун — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
- віщун — ВІЩУ́Н, а, ч. 1. заст. Той, хто віщує, пророкує що-небудь. [Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Л. Укр., II, 1951, 269); — Не вгадав, не вгадав!... Словник української мови в 11 томах
- віщун — Віщун, -на м. Вѣщунъ, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Котл. Н. П. 365. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука. Ном. № 291. Словник української мови Грінченка