віщувати

ВІЩУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

1. Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати.

[Поліксена:] Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його [царя Ономая] кляла і віщувала йому й лідійцям згубу? (Леся Українка);

– Коли я вчився в консерваторії, мені віщували велике майбутнє (Л. Дмитерко);

// Своєю поведінкою, голосом указувати на те, що буде (про птахів, тварин).

А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Т. Шевченко);

Буде для нас кукувати зозуля, довге життя віщувать (В. Сосюра);

З двору інспектора почулося жалібне виття собаки. То вив Розбій .. Може, .. віщував кому смерть цієї ночі? (М. Трублаїні);

Недарма ж ото вовки обзиваються, віщуючи неспокій (І. Пільгук);

// Інтуїтивно щось відчувати.

Ціла буря найдивовижніших почувань та асоціацій опанувала ним [Григорієм] .. Вовчий інстинкт прокинувся .. і віщував недобре (І. Багряний).

2. Бути ознакою, прикметою того, що буде, що настане.

Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся, Все віщувало добрий путь (І. Котляревський);

Трава йому й погоду віщує, й перед бурею остерігає (Б. Лепкий);

Ікра щуки і тоненький кожушок луски на цибулі віщували ранню весну (М. Стельмах);

// Указувати на щось; означати.

Кожен зна [знає], що віщує такий сон, бо й самому не раз таке снилось (А. Свидницький);

20-те число випадає на понеділок, що в народі вважають за важкий день, та й число кімнати – 13 – не віщувало нічого доброго (Б. Антоненко-Давидович);

Треба було завжди тільки зрозуміти, врахувати, зважити. А тоді – передбачати, бути напоготові до подальшого, хоча б воно і віщувало нові й нові нібито несподіванки (В. Владко);

Це була демонстрація неозброєних людей, але їх зібралось надто багато, .. і це віщувало, що народ не скорився, усвідомлює свої права, збирається на силі (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

віщувати

Значення в інших словниках