1. Фразеологічний словник української мови

віщувати

віщу́є се́рце що. Хто-небудь відчуває наближення певних подій (перев. неприємних). Чогось їй було сумно, чогось було журно. Наче віщувало серце якесь лихо несподіване (М. Коцюбинський); — Щось Олекса забарився,— зітхнула Ярина. ...— А може, хоче заробити велику купу червінців. От серце віщує, що скоро почуємо про нього,— казала веселенька сестра (М. Лазорський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віщувати — віщува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віщувати — Пророкувати, пророчити, провіщати, прорікати, віщати; (зміни) передбачати, завбачати, казати наперед, прогнозувати; (- серце) відчувати; (- сон) означати. Словник синонімів Караванського
  3. віщувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. || Своєю поведінкою, голосом указувати на те, що буде (про птахів). || Інтуїтивно щось відчувати. 2》 Бути ознакою, прикметою того, що буде, що наступить. || Указувати на щось; означати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віщувати — ВІЩУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. [Поліксена:] Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його [царя Ономая] кляла і віщувала йому й лідійцям згубу?... Словник української мови у 20 томах
  5. віщувати — див. передбачати Словник синонімів Вусика
  6. віщувати — ВІДЧУВА́ТИ (інтуїтивно угадувати, здогадуватися), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ) рідше, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.: відчу́ти, почу́ти, провісти́ти, зачу́ти, спочу́ти, очу́ти. Словник синонімів української мови
  7. віщувати — Віщува́ти, -щу́ю, -щу́єш, -щу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віщувати — ВІЩУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати. [Поліксена:] Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його [царя Ономая] кляла і віщувала йому й лідійцям згубу? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. віщувати — Віщувати, -щую, -єш гл. Предвѣщать, предсказывать. Пугач або сич біду віщує і найпаче пожежу. Ном. № 13405. Словник української мови Грінченка